Частина 2.
«Розочко, то вже якийсь інший рівень меркантильності»
Після тих перших переказів я вирішила: все, досить.
Викинула ту історію з голови й пішла собі у ТЦ Форум на закупи.
А що?
Життя триває. Діти їсти хочуть, чоловік існує, робота сама себе не зробить, а Розочці треба якось пережити черговий тиждень.
Ходжу собі, дивлюся на всяке жіноче добро.
І тут заходжу подивитися парфуми.
А там — Tom Ford Lost Cherry.
Йой, дівки…
Я його люблю. Ну от люблю і всьо.
Пшикнула на блотер, понюхала — і вже подумки йду по Львову така загадкова, ніби в мене не троє дітей, а мінімум яхта на Сардинії.
А потім глянула на ціну.
9630 гривень.
І вся моя Сардинія закінчилася.
Стою.
Дивлюся на флакон.
Потім на ціну.
Потім знову на флакон.
І думаю:
«Розочко, будь дорослою. Ти не можеш віддати такі гроші за парфуми, бо в тебе вдома холодильник сам себе не наповнить».
Поставила назад.
Ще раз понюхала.
Ще раз подивилася.
І пішла.
Вийшла з магазину така трохи сумна.
Бо є в житті моменти, коли розумієш: іноді мрія пахне вишнею, а коштує як третина зарплати.
І тут…
ДЗИНЬ.
Я навіть спочатку не глянула.
Думаю: ну, знову хтось щось перекинув.
Дістаю телефон.
Відкриваю Monobank.
І бачу новий переказ.
Я глянула на суму…
І, мені аж ноги підкосилися.
Я реально з переляку присіла просто під вітриною магазину.
Добре, що поруч ніхто не стояв, бо виглядало то, певно, так, ніби Розочка вирішила відпочити посеред Форуму після важкого трудового тижня.
Сиджу під тією вітриною.
Дивлюся на телефон.
Потім на суму.
Потім знову на телефон.
Я навіть не буду вам зараз казати, скільки там було.
Бо після того, що я побачила, питання вже було не в грошах.
А в тому, ЗВІДКИ ВІН ЗНАЄ, ЩО Я ЩОЙНО СТОЯЛА ПЕРЕД ТИМ ФЛАКОНОМ.
А в призначенні платежу було написано:
«Не сумуйте через те, що вам подобається».
ВСЬО.
Я сиджу під вітриною, тримаю телефон у руці й думаю:
«Розочко… а може, то вже не шанувальник?»
Бо шанувальник має знати, як тебе звати.
Може знати, який у тебе колір очей.
Може навіть пам’ятати, який парфум тобі подобається.
Але звідки він знає, біля якого флакону ти щойно стояла?
І тут, дівки, я вперше подумала:
може, він не вгадує мої бажання.
Може, він за мною стежить.
Продовження буде…
