Кажуть, що день галицької пані починається не з будильника, а з запаху кави, який сам собою здіймається сходами старої кам’яниці. У пані Стефанії з вулиці Вірменської саме так і було — щоранку, рівно о сьомій, без жодних винятків уже понад тридцять років.

Ранок: філіжанка кави і жодного поспіху
Пані Стефанія не визнавала кави наспіх. Вона ставила на плиту мідне джезвеня, діставала порцелянову філіжанку з тонким золотим обідком — ту саму, від бабці Ірени — і сідала при вікні, з якого було видно шматочок Львова: черепичні дахи, комини і одного рудого кота, який щоранку робив обхід свого королівства.
Після кави — список справ. Пані Стефанія писала його від руки, в нотатнику з мармуровою обкладинкою, бо порядна пані тримає порядок насамперед у голові, а вже потім у торебці. Того дня список був короткий:
- купити на ринку сир, сметану і пучок кропу;
- забрати у кравцевої підшиту спідницю;
- спекти пляцок з яблуками — на неділю чекала гостей;
- не забути про вечірній спацер, бо пані без спацеру — то не пані, а зморена господиня.
Полудень: ринок і новини від пані Ольги
На ринку пані Стефанія була особою знаною. Перекупки віталися з нею першими, а найкращу сметану їй відкладали ще зранку. Але головним на ринку був не крам, а розмови. Біля ятки з сирами вона зустріла пані Ольгу — приятельку ще з гімназійних часів, невичерпне джерело міських новин.
— Стефцю, ти собі не уявляєш! Той новий цукерник з Ринку робить такі птисі, що пані Модрицька з’їла три і замовила четверте. Три, Стефцю! А потім ще казала, що тримає лінію!
Пані Стефанія слухала, кивала і подумки нотувала: цукерню треба перевірити особисто. Виключно з дослідницькою метою, звісно.
Пляцок за бабциним рецептом
Повернувшись додому, пані Стефанія взялася до пляцка. Рецепт був простий, як усе геніальне, і передавався в родині вже третє покоління:
- Натерти яблука — конче кислі, солодкі до пляцка не надаються.
- Замісити тісто на маслі, і боронь Боже не на маргарині.
- Не шкодувати цинамону.
- Пекти, аж доки вся кам’яниця не почне питати, що то так пахне.
Коли пляцок став на підвіконня студитися, до дверей уже двічі подзвонила сусідка — начебто за сіллю, а насправді на розвідку.
Вечір: спацер і підсумки дня
Вечірній спацер був для пані Стефанії ритуалом священним. Капелюшок, рукавички, парасолька — не від дощу, а для постави — і неспішна хода до площі Ринок і назад. Дорогою вона віталася зі знайомими, оцінювала вітрини і робила висновки про стан міста загалом.
Удома, вже при лампі, пані Стефанія розгорнула нотатник і підбила підсумки. Усі пункти виконано, пляцок вдався, новини зібрано, цукерня внесена до планів на четвер. День прожито так, як і належить жити дні у Галичині — без поспіху, але з гідністю.
А завтра о сьомій знову закипить джезвеня — і все почнеться спочатку.
